Минуло вже майже 30 років із часу ухвалення Закону 265 від 06.07.1995 «Про застосування РРО». Спроби доповнювати й латати цей закон ніяк не встигають за реаліями, технологіями, практикою, потребами як підприємців, так і держави.

Навіть сама назва Закону «Про застосування РРО» вже не відповідає суті поточних потреб. Сьогодні слід говорити про власне процес реєстрації розрахункових операцій, а не звужувати до «застосування реєстраторів». Питання дійсно назріло. Застарілий Закон тріщить по всіх швах. І мій детальний розбір саме про це.

Життя пішло вперед, закон ― ні

За цей час суттєво змінилася система розрахунків: мігрувала з майже повністю готівкової на переважне застосування банківських карток. Масштабно розвинулась інтернет-торгівля. Вона пропонує різні види оплати: постоплата, дропшипінг тощо. В магазин не обов’язково йти самому. Служби доставки сьогодні добралися навіть до сіл, про що раніше й мріяти не можна було. Таксі тепер ― це не «спіймати грача» й не «додзвонитися диспетчеру», а сучасні замовлення через мобільні застосунки. Тобто економіка змінилася до непізнаваності, а притомної відповідної системи фіскалізації розрахунків досі немає.

І так майже у всіх аспектах розрахунків.

Невідповідність, «дірявість» Закону про РРО призводить до того, що де-факто працюють не його заплутані норми, а «консультації» й «роз’яснення» податкової. Вони накопичуються шар за шаром, часто суперечать одна одній, а іноді доходить до того, що нове роз’яснення може бути діаметрально протилежним за змістом до попереднього роз’яснення з того самого питання.

Експерти, підприємці, навіть уже деякі народні депутати доходять висновку, що потрібен новий Закон, який буде ґрунтуватися на сучасних реаліях, на вже пройденому шляху й досягненнях. Новий Закон має бути зрозумілим і прозорим настільки, щоб і підприємці, і податкова просто його виконували, а не «шукали дірки» або щось знову «роз’яснювали».

Декілька прикладів.

Визначення розрахункової операції

Немає жодного сенсу перелічувати засоби розрахунків: готівкові кошти, жетони, талони, картки, посвідчення, «лист від Бориса Петровича» тощо. Завжди знайдеться якийсь «електронний гаманець», «криптокоїн» чи ще щось.

Визначення розрахункової операції має ґрунтуватися на її суті й змісті. «Оплата у будь якій формі й будь якими засобами товару чи послуги у суб’єкта господарювання ― роздрібного продавця (постачальника)». Можливо, це недосконало й формулювання потребує покращення, але поточне визначення з монетами й жетонами вже точно не витримує критики.

Банківські системи

Згідно з чинним Законом, можна не давати чек, якщо для розрахункової операції використовується банківська система. У 1995 році це можна зрозуміти: в касі банку чек давати й правда не потрібно. Але зараз банківські системи скрізь – застосунки в смартфонах, картки (вже навіть не пластикові, а віртуальні), спеціальні системи розрахунків. Де-юре, за оплати банківською карткою через орендований у банку платіжний термінал можна було б не видавати чека, бо все це ― банківські системи. Важко зрозуміти, для чого це залишається в Законі. Чим небанківські платіжні системи гірші за банки? Чому ПТКС фінкомпанії має видавати чек, а ПТКС банку ― ні? Цікаво, що ніхто тут не згадує споживача. Все настільки заплуталося, що податкова то дозволяє не видавати чеки «за сплати на IBAN», то наново роз’яснює, що чеки таки потрібні…

Послуги

Якщо послуги оплачуються не готівкою ― можна не давати чек. Така норма була додана в 2020 році, оскільки не потрібні податковій сотні мільйонів чеків мобільних операторів, постачальників комунальних послуг тощо. Крім того, в послугах немає контрабанди (з чим начебто бореться фіскалізація). Але така норма означає, що не тільки регулярні системні платежі тепер можуть бути без чека, а й… ті самі таксі, готелі, ресторани, цілі господарські сектори різних послуг… Тут теж «розквітають» роз’яснення податкової, але це ж неправильно. Треба нарешті якісно виписати, коли той чек треба, а коли ―ні.

Товарний облік

У спрощенців ніде в законодавстві (крім Закону про РРО) не передбачено жодного товарного обліку, як об’єкта перевірки з боку податкової. Немає. Рудимент залишився в Законі про РРО, і тепер кількість штрафів за неправильний товарний облік або за те, що його зовсім немає, (за даними самої податкової) в півтора рази перевищує кількість штрафів за не виданий чек. Тобто контролери виконують абсолютно пустопорожню й зайву роботу.

Програмні РРО

Чинний Закон заповнили «милицями». Зараз у ньому різні сутності ― старі РРО окремо, програмні РРО ― окремо, навіть на рівні штрафів різниця, не тільки на рівні визначень та інших статей Закону. Цікаво, що головна ідея чинного Закону – не фіскалізація, не надання в податкову чесного захищеного чека (до того ж, спосіб неважливий: можеш пломб наставити, можеш зі смартфона працювати), а суто карго-культ ― «правильне застосування реєстратора».

І таких прикладів ― тьма, буквально на кожному кроці.

(п)РРО проти РРО ― 3:1

За останні декілька років відбулися грандіозні зміни в реєстрації розрахункових операцій, пов’язані як із розширенням фіскалізації на платників єдиного податку, так і у зв’язку із запровадженням програмних реєстраторів розрахункових операцій.

Зміни дійсно вражають: кількість програмних РРО (642 тис) вже понад удвічі перевищує кількість старих РРО (280 тис), і цей розрив тільки збільшується. Число скасувань старих РРО стабільно перевищує нові реєстрації. Незважаючи на те, що основним призначенням програмних РРО було їхнє застосування мікробізнесом, вони виявилися настільки зручними, що зараз в Україні вже майже половина (43%) усіх чеків формуються програмними РРО.

Підсумовуючи описане, хочу наголосити, що жодними латками чинний Закон 265 виправити вже не можна. Необхідно розробити й ухвалити новий, сучасний, збалансований і прозорий Закон про реєстрацію розрахункових операцій.

Ігор Дядюра – експерт з дерегуляції